Аранжирован и записан в 2010 году
в студии ~Rock'n'Roll Rec Room~
Второй голос - Елена Зелинская
Гитары, аранжировка, запись, сведение -
Евгений -Snake- Комаренко
music.lib.ru/s/snake_e_k/
Двi гiтари - двох душ вiтрила
В небi синiм злились у пiсню.
Обечайки, немов двi чайки,
Обнялися, з"eднавши крила.
Об"eднались в одну мережу,
Кровообiгу свiтлий струмiнь,
У вогненну eдину душу,
В двох очей, двох глибин безмежжя.
Освiтили свiти собою,
Пiднялись до небес у вирiй,
Зрозумiвши, що без eднання
Вся Земля - лише поле бою...
Волошкову тишу, соняхову радўсть
ОгортаЊ сумом тополева нўч.
Доле моя, доле - полиновий раю,
Мову солов'Noну ти вўдкрий менў!
Розливайся, море, на чотири боки,
Волошковий простўр, волошкова путь.
Ой, ти доле, доле - свўт блакитноокий,
Сонячну розмову серця не забудь.
Розлилося море - за хвилею хвиля,
В неозору далеч попливли роки.
Ой, ви хвилў, хвилў - журавлинў крила,
Понесўть вўд серця пўсню у вўки!
Зiронько моя, ясная, де ти?
Про що мрieш, що згадуeш?
Кому свiтиш, з якоi висоти,
Чиу серце ти радуeш?
Приспiв:
Тут без тебе сумний i темний свiт
Крижанie байдужо, наче лiд
I без тебе менi не таланить,
Зiйди зiронько, хоч на мить!
Зiйди, зiронько з пiснею до нас,
Загадково у вечоровий час,
Я тобi буду - вiтерцем весни,
Лiтнiм променем восени.
Ти скажи, чом далека ти така,
Чом тiкаiш за хмари ти?
А до тебе дорога нелегка,
Серед синьоi нiмоти.
Присп®в:
Зiронько моя, ясная, зiйди,
Я так хочу з тобою буть завжди!
Всюди квiтне земля - весна iде,
Лиш немаe тебе нiде.
Будь зi мною, хоч квiткою зими,
Хоч осiнньою iскрою з пiтьми,
Я не хочу розлук, душе моя,
Бо стомився втрачати я,
Зiронько моя!
Напевне, я не знаю ще земл®,
Що, якось, забагато помилок...
Чи, може наш® душ® - корабл®
Зустр®лись вперше серед скель - думок
Присп®в:
Але не час, не час на цю розмову,
Коли св®т гине у об®ймах зла.
Ми, може стр®немось з тобою знову,
Якщо в твоNoй душ® любов цв®ла.
Для вс®х була ® буду я чужа,
Чужа ® дивна, наче самота,
Та те, що когось мучить ® вража,
Для мене - найр®дн®ша висота.
Присп®в:
Але не час, не час на цю розмову,
Коли св®т гине у об®ймах зла.
То краще вивчить скель холодну мову,
Н®ж знати, як мете юрби м®тла.
Не прихиляйсь так близько до людей -
БлагаЊ ® болить моя душа.
Та серце птахом рветься ®з грудей,
До тих, кого н®що вже не вт®ша.
Присп®в:
Але не час, не час на цю розмову,
Коли св®т гине у об®ймах зла.
Я ладна б розчинитись в крот® слова,
Аби вона комусь допомогла.
Мелод®я душ таЊмничо, перв®сно
ТаNoть у соб® плом®нь гри.
Це, мабуть, про тебе, колись, як про п®сню,
Мен® нашум®ли в®три.
Присп®в:
Звивають ос®нн® в®три моNo струни
В самотност® пекло ® рай.
Це чаша моя, де в®длунюють луни
Сердець, як р®чок через край.
Де сонце весняне, вже тепле, кр®зь хмару
Мен® пром®нь в®ри св®й шле,
Там також: Њ ти- моЊ золотко каре,
МоЊ слово правди незле.
Присп®в:
Ти разом Њ все -уособлення свята,
Любов® до краю й небес.
Не вбий, зрозум®й наше диво крилате
Це ж св®т наш омр®яний весь!
Вже веч®р, сонечко зайшло
День спочиваЊ.
Небо тихим сном огортаЊ,
Н®чку зустр®чаЊ.
Присп®в:
Ой, заграЊ завтра день
По-новому- "тень, тень, тень"!
А пот® що про диво нам
Зор® ясн® сп®вають.
ў диво в кожн®м пром®нц®,
В кожн®й хмаринц®,
В пташц® ,кв®тонц®, в павутинц®
Ѓ в шовков®й травиц®.
Присп®в:
Дзвонять дзвоники: "день, день "!
Завтра буде новий день,
А в житт® хоч ® повно див,
Жодне не повториться.
Моe диво тепер не зi мною,
Мою душу забрали пiснi
I залишили там, пiд сосною,
Де багаттями повняться днi...
Приспiв:
Де г®тара, мов чаша по колу,
Де в®д серця до серця - тепло.
Щ цього не збагнути н®коли,
Якщо вас там, хоч раз не було!
Кличуть вдаль мандр®вниц®-дороги,
Прост®р степу ® шеп®т л®с®в.
Тут у м®ст® -одв®чн® тривоги,
А десь там - бродить м®сяць ерос®
Присп®в:
Там г®тара, мов чаша по колу,
Там в®д серця до серця - тепло!
Там в мелод®ях кожного, доля
В®дкрива? сво? джерело.
Не дивуйтесь ви так мен®, люди,
Що я спок®й тут св®й не знайду,
Якщо я там, хоч раз не побудду, -
Захвор®ю ® з св®ту з®йду !
Ясним сонечком -ранок на пруз®,
В св®т® кожен шука? сво?,
Але промен® щастя, то - друз®,
Особливо, коли вони ?...
Присп®в:
Де г®тара, мов чаша по колу,
Де в®д серця до серця --тепло,
Де в мелод®ях кожного, доля
В®дкрива? сво? джерело!
Земля Кривор®жжя талантом рясна,
Та в людства так часто буваЊ...
Поет®в лишень приголубить весна,
Ос®нь в®трами Noх краЊ.
Звичайно, не в®чний н®хто на земл®,
Але завелика то втрата,
Ридала "Рудана" в ос®нн®й ®мл® -
Згасло з®рок с®м крилатих!
Присп®в
Чи св®т Noм цей став замалим вже,
Чи шляхом пройшлася гроза?!
Для душ не буваЊ н® "рано", н® "п®зно"..
Найкращих беруть небеса!
Ѓ кожен з них думав про диво життя,
Ѓ словом одм®рював кроки.
З®гр®вши собою буття - непуття,
Мр®No лишили висок®.
Присп®в
Чи св®т Noм цей став замалим вже,
Чи шляхом пройшлася гроза?
Для душ не буваЊ тут "рано", чи "п®зно".
Найкращих взяли небеса!
Радie небо весняним дощам,
Яснie у задумлив?м чеканнi,
Веселi крапельки мрiйливо тут i там
Виблискують, мов роси на свiтаннi.
Приспiв:
Свобода, Украiна i Весна!
В eдиному акордi оживають
I знов наш дух, й шевченкова струна
Вогненними словами промовляють:
"Не забувай, хто ти i твiй народ,
Зумiй побачить в iнших образ Бога,
Щоби iсторii одвiчний поворот
Не повернув на згубную дорогу".
О, люба Украiно, вiр i знай!
Хоча навкруг ще розбрат i безладдя,
Оновленою в свiй квiтучий рай,
Ти ввiйдеш в чистiм й злотистiм сяйвi!