|
|
Аранжирован и записан в 2010 году в студии ~Rock'n'Roll Rec Room~ Второй голос - Елена Зелинская Гитары, аранжировка, запись, сведение - Евгений -Snake- Комаренко music.lib.ru/s/snake_e_k/
Двi гiтари - двох душ вiтрила В небi синiм злились у пiсню. Обечайки, немов двi чайки, Обнялися, з"eднавши крила. Об"eднались в одну мережу, Кровообiгу свiтлий струмiнь, У вогненну eдину душу, В двох очей, двох глибин безмежжя. Освiтили свiти собою, Пiднялись до небес у вирiй, Зрозумiвши, що без eднання Вся Земля - лише поле бою...
Волошкову тишу, соняхову радўсть ОгортаЊ сумом тополева нўч. Доле моя, доле - полиновий раю, Мову солов'Noну ти вўдкрий менў! Розливайся, море, на чотири боки, Волошковий простўр, волошкова путь. Ой, ти доле, доле - свўт блакитноокий, Сонячну розмову серця не забудь. Розлилося море - за хвилею хвиля, В неозору далеч попливли роки. Ой, ви хвилў, хвилў - журавлинў крила, Понесўть вўд серця пўсню у вўки!
Зiронько моя, ясная, де ти? Про що мрieш, що згадуeш? Кому свiтиш, з якоi висоти, Чиу серце ти радуeш? Приспiв: Тут без тебе сумний i темний свiт Крижанie байдужо, наче лiд I без тебе менi не таланить, Зiйди зiронько, хоч на мить! Зiйди, зiронько з пiснею до нас, Загадково у вечоровий час, Я тобi буду - вiтерцем весни, Лiтнiм променем восени. Ти скажи, чом далека ти така, Чом тiкаiш за хмари ти? А до тебе дорога нелегка, Серед синьоi нiмоти. Присп®в: Зiронько моя, ясная, зiйди, Я так хочу з тобою буть завжди! Всюди квiтне земля - весна iде, Лиш немаe тебе нiде. Будь зi мною, хоч квiткою зими, Хоч осiнньою iскрою з пiтьми, Я не хочу розлук, душе моя, Бо стомився втрачати я, Зiронько моя!
Напевне, я не знаю ще земл®, Що, якось, забагато помилок... Чи, може наш® душ® - корабл® Зустр®лись вперше серед скель - думок Присп®в: Але не час, не час на цю розмову, Коли св®т гине у об®ймах зла. Ми, може стр®немось з тобою знову, Якщо в твоNoй душ® любов цв®ла. Для вс®х була ® буду я чужа, Чужа ® дивна, наче самота, Та те, що когось мучить ® вража, Для мене - найр®дн®ша висота. Присп®в: Але не час, не час на цю розмову, Коли св®т гине у об®ймах зла. То краще вивчить скель холодну мову, Н®ж знати, як мете юрби м®тла. Не прихиляйсь так близько до людей - БлагаЊ ® болить моя душа. Та серце птахом рветься ®з грудей, До тих, кого н®що вже не вт®ша. Присп®в: Але не час, не час на цю розмову, Коли св®т гине у об®ймах зла. Я ладна б розчинитись в крот® слова, Аби вона комусь допомогла.
Мелод®я душ таЊмничо, перв®сно ТаNoть у соб® плом®нь гри. Це, мабуть, про тебе, колись, як про п®сню, Мен® нашум®ли в®три. Присп®в: Звивають ос®нн® в®три моNo струни В самотност® пекло ® рай. Це чаша моя, де в®длунюють луни Сердець, як р®чок через край. Де сонце весняне, вже тепле, кр®зь хмару Мен® пром®нь в®ри св®й шле, Там також: Њ ти- моЊ золотко каре, МоЊ слово правди незле. Присп®в: Ти разом Њ все -уособлення свята, Любов® до краю й небес. Не вбий, зрозум®й наше диво крилате Це ж св®т наш омр®яний весь!
Вже веч®р, сонечко зайшло День спочиваЊ. Небо тихим сном огортаЊ, Н®чку зустр®чаЊ. Присп®в: Ой, заграЊ завтра день По-новому- "тень, тень, тень"! А пот® що про диво нам Зор® ясн® сп®вають. ў диво в кожн®м пром®нц®, В кожн®й хмаринц®, В пташц® ,кв®тонц®, в павутинц® Ѓ в шовков®й травиц®. Присп®в: Дзвонять дзвоники: "день, день "! Завтра буде новий день, А в житт® хоч ® повно див, Жодне не повториться.
Моe диво тепер не зi мною, Мою душу забрали пiснi I залишили там, пiд сосною, Де багаттями повняться днi... Приспiв: Де г®тара, мов чаша по колу, Де в®д серця до серця - тепло. Щ цього не збагнути н®коли, Якщо вас там, хоч раз не було! Кличуть вдаль мандр®вниц®-дороги, Прост®р степу ® шеп®т л®с®в. Тут у м®ст® -одв®чн® тривоги, А десь там - бродить м®сяць ерос® Присп®в: Там г®тара, мов чаша по колу, Там в®д серця до серця - тепло! Там в мелод®ях кожного, доля В®дкрива? сво? джерело. Не дивуйтесь ви так мен®, люди, Що я спок®й тут св®й не знайду, Якщо я там, хоч раз не побудду, - Захвор®ю ® з св®ту з®йду ! Ясним сонечком -ранок на пруз®, В св®т® кожен шука? сво?, Але промен® щастя, то - друз®, Особливо, коли вони ?... Присп®в: Де г®тара, мов чаша по колу, Де в®д серця до серця --тепло, Де в мелод®ях кожного, доля В®дкрива? сво? джерело!
Земля Кривор®жжя талантом рясна, Та в людства так часто буваЊ... Поет®в лишень приголубить весна, Ос®нь в®трами Noх краЊ. Звичайно, не в®чний н®хто на земл®, Але завелика то втрата, Ридала "Рудана" в ос®нн®й ®мл® - Згасло з®рок с®м крилатих! Присп®в Чи св®т Noм цей став замалим вже, Чи шляхом пройшлася гроза?! Для душ не буваЊ н® "рано", н® "п®зно".. Найкращих беруть небеса! Ѓ кожен з них думав про диво життя, Ѓ словом одм®рював кроки. З®гр®вши собою буття - непуття, Мр®No лишили висок®. Присп®в Чи св®т Noм цей став замалим вже, Чи шляхом пройшлася гроза? Для душ не буваЊ тут "рано", чи "п®зно". Найкращих взяли небеса!
Радie небо весняним дощам, Яснie у задумлив?м чеканнi, Веселi крапельки мрiйливо тут i там Виблискують, мов роси на свiтаннi. Приспiв: Свобода, Украiна i Весна! В eдиному акордi оживають I знов наш дух, й шевченкова струна Вогненними словами промовляють: "Не забувай, хто ти i твiй народ, Зумiй побачить в iнших образ Бога, Щоби iсторii одвiчний поворот Не повернув на згубную дорогу". О, люба Украiно, вiр i знай! Хоча навкруг ще розбрат i безладдя, Оновленою в свiй квiтучий рай, Ти ввiйдеш в чистiм й злотистiм сяйвi!
|
Сайт "Художники" Доска об'явлений для музыкантов |