|
|
Аранжирован и записан в 2010 году в студии ~Rock'n'Roll Rec Room~ Второй голос - Елена Зелинская Гитары, аранжировка, запись, сведение - Евгений -Snake- Комаренко music.lib.ru/s/snake_e_k/
Двi гiтари - двох душ вiтрила В небi синiм злились у пiсню. Обечайки, немов двi чайки, Обнялися, з"eднавши крила. Об"eднались в одну мережу, Кровообiгу свiтлий струмiнь, У вогненну eдину душу, В двох очей, двох глибин безмежжя. Освiтили свiти собою, Пiднялись до небес у вирiй, Зрозумiвши, що без eднання Вся Земля - лише поле бою...
Волошкову тишу, соняхову рад®сть ОгортаЊ сумом тополева н®ч. Доле моя, доле - полиновий раю, Мову солов'Noну ти в®дкрий мен®! Розливайся, море, на чотири боки, Волошковий прост®р, волошкова путь. Ой, ти доле, доле - св®т блакитноокий, Сонячну розмову серця не забудь. Розлилося море - за хвилею хвиля, В неозору далеч попливли роки. Ой, ви хвил®, хвил® - журавлин® крила, Понес®ть в®д серця п®сню у в®ки!
Зiронько моя, ясная, де ти? Про що мрieш, що згадуeш? Кому свiтиш, з якоi висоти, Чиу серце ти радуeш? Приспiв: Тут без тебе сумний i темний свiт Крижанie байдужо, наче лiд I без тебе менi не таланить, Зiйди зiронько, хоч на мить! Зiйди, зiронько з пiснею до нас, Загадково у вечоровий час, Я тобi буду - вiтерцем весни, Лiтнiм променем восени. Ти скажи, чом далека ти така, Чом тiкаiш за хмари ти? А до тебе дорога нелегка, Серед синьоi нiмоти. Приспњв: Зiронько моя, ясная, зiйди, Я так хочу з тобою буть завжди! Всюди квiтне земля - весна iде, Лиш немаe тебе нiде. Будь зi мною, хоч квiткою зими, Хоч осiнньою iскрою з пiтьми, Я не хочу розлук, душе моя, Бо стомився втрачати я, Зiронько моя!
Напевне, я не знаю ще землњ, Що, якось, забагато помилок... Чи, може нашњ душњ - кораблњ Зустрњлись вперше серед скель - думок Приспњв: Але не час, не час на цю розмову, Коли свњт гине у обњймах зла. Ми, може стрњнемось з тобою знову, Якщо в твоNoй душњ любов цвњла. Для всњх була њ буду я чужа, Чужа њ дивна, наче самота, Та те, що когось мучить њ вража, Для мене - найрњднњша висота. Приспњв: Але не час, не час на цю розмову, Коли свњт гине у обњймах зла. То краще вивчить скель холодну мову, Нњж знати, як мете юрби мњтла. Не прихиляйсь так близько до людей - БлагаЊ њ болить моя душа. Та серце птахом рветься њз грудей, До тих, кого нњщо вже не втњша. Приспњв: Але не час, не час на цю розмову, Коли свњт гине у обњймах зла. Я ладна б розчинитись в кротњ слова, Аби вона комусь допомогла.
Мелодњя душ таЊмничо, первњсно ТаNoть у собњ пломњнь гри. Це, мабуть, про тебе, колись, як про пњсню, Менњ нашумњли вњтри. Приспњв: Звивають осњннњ вњтри моNo струни В самотностњ пекло њ рай. Це чаша моя, де вњдлунюють луни Сердець, як рњчок через край. Де сонце весняне, вже тепле, крњзь хмару Менњ промњнь вњри свњй шле, Там також: Њ ти- моЊ золотко каре, МоЊ слово правди незле. Приспњв: Ти разом Њ все -уособлення свята, Любовњ до краю й небес. Не вбий, зрозумњй наше диво крилате Це ж свњт наш омрњяний весь!
Вже вечњр, сонечко зайшло День спочиваЊ. Небо тихим сном огортаЊ, Нњчку зустрњчаЊ. Приспњв: Ой, заграЊ завтра день По-новому- "тень, тень, тень"! А потњ що про диво нам Зорњ яснњ спњвають. ® диво в кожнњм промњнцњ, В кожнњй хмаринцњ, В пташцњ ,квњтонцњ, в павутинцњ Ѓ в шовковњй травицњ. Приспњв: Дзвонять дзвоники: "день, день "! Завтра буде новий день, А в життњ хоч њ повно див, Жодне не повториться.
Моe диво тепер не зi мною, Мою душу забрали пiснi I залишили там, пiд сосною, Де багаттями повняться днi... Приспiв: Де гњтара, мов чаша по колу, Де вњд серця до серця - тепло. Щ цього не збагнути нњколи, Якщо вас там, хоч раз не було! Кличуть вдаль мандрњвницњ-дороги, Простњр степу њ шепњт лњсњв. Тут у мњстњ -одвњчнњ тривоги, А десь там - бродить мњсяць еросњ Приспњв: Там гњтара, мов чаша по колу, Там вњд серця до серця - тепло! Там в мелодњях кожного, доля Вњдкрива? сво? джерело. Не дивуйтесь ви так менњ, люди, Що я спокњй тут свњй не знайду, Якщо я там, хоч раз не побудду, - Захворњю њ з свњту зњйду ! Ясним сонечком -ранок на прузњ, В свњтњ кожен шука? сво?, Але променњ щастя, то - друзњ, Особливо, коли вони ?... Приспњв: Де гњтара, мов чаша по колу, Де вњд серця до серця --тепло, Де в мелодњях кожного, доля Вњдкрива? сво? джерело!
Земля Криворњжжя талантом рясна, Та в людства так часто буваЊ... Поетњв лишень приголубить весна, Осњнь вњтрами Noх краЊ. Звичайно, не вњчний нњхто на землњ, Але завелика то втрата, Ридала "Рудана" в осњннњй њмлњ - Згасло зњрок сњм крилатих! Приспњв Чи свњт Noм цей став замалим вже, Чи шляхом пройшлася гроза?! Для душ не буваЊ нњ "рано", нњ "пњзно".. Найкращих беруть небеса! Ѓ кожен з них думав про диво життя, Ѓ словом одмњрював кроки. Зњгрњвши собою буття - непуття, МрњNo лишили високњ. Приспњв Чи свњт Noм цей став замалим вже, Чи шляхом пройшлася гроза? Для душ не буваЊ тут "рано", чи "пњзно". Найкращих взяли небеса!
Радie небо весняним дощам, Яснie у задумлив?м чеканнi, Веселi крапельки мрiйливо тут i там Виблискують, мов роси на свiтаннi. Приспiв: Свобода, Украiна i Весна! В eдиному акордi оживають I знов наш дух, й шевченкова струна Вогненними словами промовляють: "Не забувай, хто ти i твiй народ, Зумiй побачить в iнших образ Бога, Щоби iсторii одвiчний поворот Не повернув на згубную дорогу". О, люба Украiно, вiр i знай! Хоча навкруг ще розбрат i безладдя, Оновленою в свiй квiтучий рай, Ти ввiйдеш в чистiм й злотистiм сяйвi!
|
Сайт "Художники" Доска об'явлений для музыкантов |