Жанр: Другое
Пречистњ голоси в довгих коридорах,
Молитви, њ ще й в слух, проказують.
То модонни годин одягаються в бњле,
То модонни годин поспњшають
До свого годинникового почаяння.
Щоб засвњтити удосвњта,
замњсть свњчок пњд њконами...
Щоб засвњтити удосвњта,
замњсть свњчок пњд њконами, снњг.
Од вњкна й до ставу, над сади њ слњди,
Проспњвало лютаве, њз очима води.
Буде сана мосанна у майбутнњй землњ
Ѓ слова словосяйнњ, що надњйдуть самњ.
Вже њ снњг засвњтив мадонни годин
Ѓ слњд залишили один.
Побњжу по ньому з рушницею,
Обернеться рушниця на палицю,
Слњди заведуть у високе жито,
Буде жито поволњ меншати,
А серед жита новорњчна ялинка,
Ѓ я бњля неЏ маленький.
Татку, а троЊ дерев - це вже лњс?
Татку, а троЊ дерев - це вже лњс?
Татку, а троЊ дерев - це вже лњс?
Не вњдаю де, не вњдаю звњдки.
Годинник солом"яний, вњтер стрњлки полонив.
Затихло пњд снњгом њм"я стернњ, хочу тебе забути.
Затихло њм"я рњллњ, хочу тебе любити.
Вњтер зњм"яту траву випрямляЊ,
Трава випрямляЊться њ все пробачаЊ нам.
Дзвонять дзвони в мурашиних порожнњх церковцях,
До найчистњшоЏ сповњдњ.
Дзвонять дзвони в мурашиних порожнњх церковцях,
До найчистњшоЏ сповњдњ.
Дзвонять дзвони в мурашиних порожнњх церковцях,
До найчистњшоЏ сповњдњ.
Дзвонять дзвони в мурашиних порожнњх церковцях,
До найчистњшоЏ сповњдњ.
А ти на високњй горњ, звњдки сонце видно опњвночњ.
А ти на високњй горњ, звњдки сонце видно опњвночњ
ОглядаЊш саме у тоненькњй крижинцњ.
А ти на високњй горњ,
А ти на високњй горњ...
Насниться тобњ чиста вода,
Повертайся, лети в лњтаку,
Щоб повторити шлях зозулњ
Вњд первоспњву аж до онњмњння.
Гляди згори в порожнњ гнњзда,
Повернися ранњше свњтла,
Ранњше вирњю њ ранњше свого голосу.
Увњйди до хати мовчки,
Увњйди до хати мовчки,
Увњйди до хати мовчки.
* * *
Svitlo i spovid' - Iii
Жанр: Другое
Ти не маЊш довкола свЄчадонька жодного, де б не мала себе чужоЏ.
Пошукай собЄ Єнших плес, щоб надивитись на себе.
Лиши для мене в магнЄтофонЄ пЄсеньку про своЊ залишання.
СвЄй бЄг зачавши жартома втечи таки насправдЄ.
ПЄщаним берегом побЄжи опЄвночЄ,
Нехай аж до ранку тутешня вода доганяЊ Тебе руслом,
Нехай бЄжить попереду срЄблястий окунь
Ѓ шматочком мЄсяця дорогу водЄ освЄтлюЊ,
Дорогу водЄ освЄтлюЊ.
ТобЄ услЄд не дивитимусь, лише листопадово очЄ заплющу.
Я цього не побачу, як листочки слЄдЄв опадуть Єз гЄляччя стежок.
Сяде навпроти зозуля нЄма, в неЏ вЄд лЄта ЄнЄй на дзьобЄ.
Дам Џй погортати торЄшнЄй гербарЄй, що його назбирали вЄтер Є Ти,
вЄтер Є Ти. (3)
* * *
Svitlo i spovid' - I, Ii