ОбмеженЄ - Пробна
ТрЕК:
Ѓ ось ми знову разом, представлятися не буду,
Бо той хто знаЊ нас,- розкаже Єншим, сподЄваюсь не обиЊ брудом.
РадЄю кожному новому слухачу наших творЄнь,
Ѓ вЄрю в те, що творчЄсть наша не сховаЊться у тЄнь.
Бажаю розвитку культури, ми- це ланка мЄцного ланцюга,
Деталь складного механЄзму, запускаЊм в рух його, ця справа не легка.
Хоча на перший погляд просто написати текст Є пЄдЄбрати мЄнуса,
Але шукаЊмо тЄльки плюси у дЄях, вЄдкидаЊм втому,втЄлюЊм думки у мрЄях,
Часто бЄлу замЄняЊ чорна полоса.
Не без акцесЄв, бувають негаразди й непорозумЄння, що збивають спантелику,
НЄхто за руки й ноги нас не тягне говорити в мЄкрофони, не робить послугу велику.
Так часто щось незрозумЄле давить на мембрану тЄлесноЏ чутливостЄ,
Та не зЄйдем з дороги, будем працювати до незмоги, покращим рЄвень якостЄ правдивЄстю.
ПриспЄв:
СьогоднЄ ми з вами у ваших серцях,
ВселяЊмо радЄсть, вЄдганяЊмо страх.
ВЄдчуйте наш ритм всЄЊю душею,
ВтЄлюЊм в реальнЄсть кожну нову Єдею.
Будун:
Я читаю в своЊ задоволення,
Мовлення проходить цЄлодобово.
Працю, яку вкладаю в куплети,
Не вимЄряЊ Є ПЄфагор, не зрозумЄЊ Сократ, оце факт.
Ми мЄцно зв"язанЄ думками, все що будуЊмо- надЄйно закрЄпляЊться роками,
Завжди добивались поваги самЄ, тривожними рядками,
Не звертались до гаманцЄв наповнених наЏвними казками,
До мажорних осЄб, що керують бездарними людьми,
ЯкЄ кричать: "Наш музика в андеграундЄ".
Ми пЄднЄмались самЄ Є сподЄваЊмось, що не залишемо в ЄсторЄЏ пробоЏни пустЄ.
Зауваження до цЄЊЏ теми,
Ми, навЄдмЄну вЄд Єнших, працювали без плагЄату,
Мату та Єнших складових, яких не поважають нашЄ друзЄ Є вороги.
ПриспЄв:
СьогоднЄ ми з вами у ваших серцях,
ВселяЊмо радЄсть, вЄдганяЊмо страх.
ВЄдчуйте наш ритм всЄЊю душею,
ВтЄлюЊм в реальнЄсть кожну нову Єдею.
НЄгер:
ВЄд початку нашого Єснування,
Ми виконуЊмо всЄ вашЄ сподЄвання.
ВкладаЊмо час серця Є душевнЄ пориви
У музику, що йде на вас наче злива.
Ваше завдання - пЄднЄмати вище руки,
Ми ж просто вертимо словами, робимо трюки.
Стилем неперевершеним, красивим,
Це додаЊ нам бЄльше сили.
Щоб хвилею емоцЄй напружувати вашЄ думки,
Коли це все вдаЊться, ми потираЊм руки.
Ми точим язики перченими словами,
Якщо ви не з нами, то ми не вами.
Якщо ж вас все це пре, приготуйтесь,
Ми тут, ми з вами, ОбмеженЄ рулез.
ОбмеженЄ стоять за межами всЄх правил,
Ѓ законЄв, для них нема кордонЄв.
ВкладаЊм у слова своЊ життя,
Це бЄль Є смЄх, це горе й щастя, любов Є ненависть,-всЄ нашЄ почуття.
ПриспЄв:
СьогоднЄ ми з вами у ваших серцях,
ВселяЊмо радЄсть, вЄдганяЊмо страх.
ВЄдчуйте наш ритм всЄЊю душею,
ВтЄлюЊм в реальнЄсть кожну нову Єдею.
СфЄнкс
НЄ, я не хочу щоби ви нам покланялись,
Я хочу, щоб ви завелись Є качались.
У рЄзнЄ сторони вЄд нашого бЄта
Вище неба - це Њ наша висота.
Ми летимо на крилах волЄ в пЄснях наших,
ВиконуЊм своЊ завдання - потужно рашим.
СильнЄ своЏм словом Є духом,
Гатунком нашоЏ продукцЄЏ, не перший Є не другий.
А вище всЄх ваших сподЄвань:
УкраЏна, ТернопЄль, ОбмеженЄ, СфЄнкс без вагань.
Обробляю свЄй стиль як ювелЄр дЄаманти,
Ѓ подаю як подарунок, зав"язуючи банти.
Визначаю степЄнь вашоЏ залежностЄ вЄд нас,
Показники зашкалюють, ми вас взЄрвемо ще не раз.
* * *
Шукаю у словах
Автор музыки: Обмеженi
Автор текста: Обмеженi (Trek, Niger, Сфинкс, Будун)
Обмеженњ - Шукаю у словах
Приспњв:
Шукаю у словах свою долю, свою правду, свою волю,
Шукаю у словах свою долю, свою правду, свою волю,
Шукаю у словах свою долю, свою правду, свою волю,
Шукаю у словах, я шукаю у словах...
Будун:
Час вњд часу я вњдчуваю, що мене нњхто не помњчаЊ,
Проблеми на роботњ, на вулицњ нудота.
ЗдаЊться що все мњсто погрузло у болотњ.
"Годњ", кажу цњ слова собњ, потрњбно все мњняти
У свому життњ, своЏ думки вимовляю уголос,
В очах людей я тульки помњчаю пафос.
Нерозумњння, втомленњсть вњд долњ,
А я шукаю у словах справжньоЏ волњ.
В голосњ вњдчуваЊться тремтњння њ напруга,
Ѓ як справжнњй друг не покине друга,
Так я не покину писати своЏ думки на листок,
З свого життя я винњс ще один урок,
Що правда важить менше нњж грошњ,
Ще раз кажу стоп, робњть висновки з вище сказаних слњв.
Я все сказав, що хотњв. УкраЏна... Тернопњль... Обмеженњ.
TrEK:
Серед безлњчњ слњв, що сказав я протягом свого пњдйому
У життњ, згадую недолњки њ переваги у всьому.
Ѓ не женусь здобути медалњ за вњдвагу
Посеред бойового поля, краще повагу, нњж грошњ мати,
А респект формуЊться у вчинках њ словах,
В якњ вкладаю суть њ правду, очњ вњдкриваю страх
ПороджуЊться у душњ, лихњ думки в головњ виникають,
Бо дуже часто не знаю, що сказати у рњзних ситуацњях, лунають
Голоса людей з якими спњлкувався я, багато нового вњдкрив протягом життя,
Неправди њ брехнњ побачив, вони стрњляли навмання.
Пробивши стњни правди наскрњзь њ залишивши тњнь байдужостњ,
Чогось не вистачало в Џх словах, напевно мужностњ,
Щоб доказати свою власну точку зору,
Я не бажаю бачити казковим свњт њ не малюю сонячнњ узори.
Але набридла чорна сторона реалњЏ, вњдсутнњсть гњдностњ њ самоповаги,
Хтось воду випиваЊ сам, њншому не давши втамувати спрагу.
Змњнилось моЊ ставлення до них за деяких гњрких обставин,
Ѓ враження були не тњ, що в перший раз, в мене прикладњв таких немало...
Приспњв:
Шукаю у словах свою долю, свою правду, свою волю,
Шукаю у словах свою долю, свою правду, свою волю,
Шукаю у словах свою долю, свою правду, свою волю,
Шукаю у словах, я шукаю у словах...
Sfinks:
Без зброЏ йду на сњру масу безголову,
Як вњдчайдушний самогубець, шукаю правду нову,
Там де ЏЏ нема, не було њ не буде,
З надњЊю що цњ слова хтось не забуде.
Можливо ще й вони направлять чиюсь грњшну душу,
Туди де люди забувають про спокусу:
До влади, до грошей, до слави та њншоЏ зарази,
Ѓ ще туди, де спокњй ходить в гостњ раз за разом.
Я також грњшний, ще й настњльки, що слова,
Якњ складають речення, а речення њсторњю життя,
Стають серед дороги щастя њ не дають њти,
Ѓ зњ шляху звертати треба, як некрути.
Я народився сам, њ як усњ сам њ помру,
Дорогу вибрав довгу њ тяжку, можливо њ не ту,
Яка даЊ лаве њ визнання, та не жалњю,
Про те, що цњ слова будуть в душњ у вас я вњрю.
Я не плачу њншим поетам тисячњ за пњсню,
Тњльки мњй бњль њ мњй смњх Њ моЏ дњйсно!
Niger:
Подивись в своЏ очњ, що сказати собњ хочеш?
Там побачиш свою душу, правду у словах розкрити мушу
Про те, що ти зробив колись, а що не встиг зробити,
Минулого не змњниш, њ сказане тобњ вже не спалити.
Згадай своЊ дитинство, яким чудовим воно було,
Про безтурботнњ днњ ми вже давно забули ,-
Тепер почалося життя, яке нњхто з нас не чекав,
Якщо не знаЊш що сказати, то ти пропав.
Заслуги хтось твоЏ на пальцях порахуЊ,
А сам згадаЊш добрњ справи? Це тебе хвилюЊ?
Як вњтром неправда твоЏ слова здуЊ,
Та в цей момент, можливо, хтось тебе почуЊ.
Ѓ серце загориться вњд сказаних тобою слњв,
В душњ буде лунати нњжний, тихий спњв.
Та у словах завжди залишаЊшся як Њ,
На сценњ душу розгортаЊш, бо це твоЊ.
Ѓ що залишиться вњд слњв, коли пройдуть роки,
Вже довго в мене в головњ живуть такњ думки!
* * *
Свiй серед чужих
Автор музыки: Обмеженi
Автор текста: Обмеженi (Trek, Niger, Сфинкс, Будун)
Обмежен® - Св®й серед чужих
Коли немаЊ б®льше сили у над®Џ
Що спонукаЊ кл®тини мозку до д®Џ
Ѓ кожен подих в®ддаЊться б®ллю
А думки заважають жити в®льно
Коли слова чуж® липнуть до серця клеЊм
Ѓ серед стада цього почуваЊш себе НоЊм
Коли втрачаЊш все з початку до к®нця
А пот®м серед гом®ну ти чуЊш лиш серця
Набит® повн®стю п"янкою горд®стю ® зл®стю
Та в який раз уже ставиш себе на м®сце
Щоб не з®рватися, не стати проти них в®йною
Бо пот®м зрозум®Њш все ® здашся без бою
Тебе ж не будуть слухати н®коли в св®т®
Бо ти Џм здався не таким одноЏ мит®.
Чужий серед своЏх, чи св®й серед чужих?
СмертельноЏ зброЏ не знайдеш проти них
Вони не будуть в®рити тоб® як не такому,
Ѓ все що лишеться тоб® - п®ти додому
Все записати на листок ® прочитати,
Тод® вже спок®й дасть про себе знати.
***
А ти н®коли не хот®в Џх розум®ти
Краще було десь далеко в думках полет®ти
Стати в®тром в неб®, водою в мор®,
Там ти в®дкривав для себе справжню волю.
Таких як ти вс® називали диваками,
Ѓ думки твоЏ звикли добувати кулаками.
Тому ти перший бив словам на перер®з,
Ѓ Џхня зл®сть текла вже через н®с.
Ти своЏм в®дчуттям розбитим в кров
Давав ще ®мена "Над®я, В®ра ® Любов".
А св®т тим часом навп®л под®лився,
Комусь до пекла т®льки крок лишився,
А ®нш® вс® п®шли в пох®д до раю,
Бо хтось сказав що в®н знаходиться десь з краю.
Ѓ що земля плоска ® маЊ св®й к®нець,
А в тебе був т®льки листок та ол®вець.
Ѓ к®лька сотень однодумц®в на планет®,
Н®хто не знав про силу, що захована в поет®,
Це та, що змушуЊ людей прислухатись до сл®в,
А десь далеко линув одинокий сп®в...
Що заглушав чуже звучання,
Ѓ вс® ф®зичн® намагання
Знайти знайом® погляди чужих людей,
Що втратили св®дом®сть серед правильних ®дей.
Багатогранна ® невимушена н®чим залежн®сть,
З"являЊться у грудях, протилежн®сть
У д®ях просл®дковуЊться, зовс®м ®нше в®дчуття,
коли ®деш вперед ® спод®ваЊшся знайти знайом® почуття.
Чужа впливов®сть забираЊ все, що заставляЊ в®льно дихати- свободу,
Ѓ пропадаЊ миттю, як круги в®д каменя, кинутого в воду.
ВдивляЊшся в лице чуже, боЏшся перейти дорогу в®тру злому,
Що в оч® пил кидаЊ, ® важко бути серед вс®х чужих одному,
Тод® збиваЊшся з дороги, ® не рятують вс® накопичен® знання,
Ѓ намагаЊшся намалювати св®й пейзаж , переробити свою долю в®д початку до к®нця.
Одне тод® бажання - почуватись в®льно серед них,
щоб не було в®дм®нностей м®ж нами, ® серед нас щоб не було чужих.
* * *
Свiй серед чужих
Автор музыки: Обмеженi
Автор текста: Обмеженi (Trek, Niger, Сфинкс, Будун)
Той самий трек, але з гiтарною пiдсилкою на приспiвi
ОбмеженЄ - СвЄй серед чужих
Коли немаЊ бЄльше сили у надЄЏ
Що спонукаЊ клЄтини мозку до дЄЏ
Ѓ кожен подих вЄддаЊться бЄллю
А думки заважають жити вЄльно
Коли слова чужЄ липнуть до серця клеЊм
Ѓ серед стада цього почуваЊш себе НоЊм
Коли втрачаЊш все з початку до кЄнця
А потЄм серед гомЄну ти чуЊш лиш серця
НабитЄ повнЄстю п"янкою гордЄстю Є злЄстю
Та в який раз уже ставиш себе на мЄсце
Щоб не зЄрватися, не стати проти них вЄйною
Бо потЄм зрозумЄЊш все Є здашся без бою
Тебе ж не будуть слухати нЄколи в свЄтЄ
Бо ти Џм здався не таким одноЏ митЄ.
Чужий серед своЏх, чи свЄй серед чужих?
СмертельноЏ зброЏ не знайдеш проти них
Вони не будуть вЄрити тобЄ як не такому,
Ѓ все що лишеться тобЄ - пЄти додому
Все записати на листок Є прочитати,
ТодЄ вже спокЄй дасть про себе знати.
***
А ти нЄколи не хотЄв Џх розумЄти
Краще було десь далеко в думках полетЄти
Стати вЄтром в небЄ, водою в морЄ,
Там ти вЄдкривав для себе справжню волю.
Таких як ти всЄ називали диваками,
Ѓ думки твоЏ звикли добувати кулаками.
Тому ти перший бив словам на перерЄз,
Ѓ Џхня злЄсть текла вже через нЄс.
Ти своЏм вЄдчуттям розбитим в кров
Давав ще Ємена "НадЄя, ВЄра Є Любов".
А свЄт тим часом навпЄл подЄлився,
Комусь до пекла тЄльки крок лишився,
А ЄншЄ всЄ пЄшли в похЄд до раю,
Бо хтось сказав що вЄн знаходиться десь з краю.
Ѓ що земля плоска Є маЊ свЄй кЄнець,
А в тебе був тЄльки листок та олЄвець.
Ѓ кЄлька сотень однодумцЄв на планетЄ,
НЄхто не знав про силу, що захована в поетЄ,
Це та, що змушуЊ людей прислухатись до слЄв,
А десь далеко линув одинокий спЄв...
Що заглушав чуже звучання,
Ѓ всЄ фЄзичнЄ намагання
Знайти знайомЄ погляди чужих людей,
Що втратили свЄдомЄсть серед правильних Єдей.
Багатогранна Є невимушена нЄчим залежнЄсть,
З"являЊться у грудях, протилежнЄсть
У дЄях прослЄдковуЊться, зовсЄм Єнше вЄдчуття,
коли Єдеш вперед Є сподЄваЊшся знайти знайомЄ почуття.
Чужа впливовЄсть забираЊ все, що заставляЊ вЄльно дихати- свободу,
Ѓ пропадаЊ миттю, як круги вЄд каменя, кинутого в воду.
ВдивляЊшся в лице чуже, боЏшся перейти дорогу вЄтру злому,
Що в очЄ пил кидаЊ, Є важко бути серед всЄх чужих одному,
ТодЄ збиваЊшся з дороги, Є не рятують всЄ накопиченЄ знання,
Ѓ намагаЊшся намалювати свЄй пейзаж , переробити свою долю вЄд початку до кЄнця.
Одне тодЄ бажання - почуватись вЄльно серед них,
щоб не було вЄдмЄнностей мЄж нами, Є серед нас щоб не було чужих.
O6Me}I{eHi - "3a okeaH"
Сфњнкс:
За цњ усњ роки ти став менњ як брат,
Тебе забрала доля за кордон,такий нефарт.
Я пам"ятаю як прощалися в останнњй раз,
Ѓ хочеться повњрити,що бњль лњкуЊ час.
Ти ж знаЊш сам,- там щастя не знайдеш,
Фальшивњ посмњшки, сльози фальшивњ теж.
Кричать,що корњннњ американцњ- патрњоти,
Ѓ в словњ майже кожному звучать фальшивњ ноти.
Живуть без голови зате у шоколадњ- королњ,
Вони десятки, а ми всього лише нулњ.
Ѓ статуя свободи- в них тњльки статуя, а не свобода,
Патрњотизм у Џхнњй кровњ, це тњльки мода?!
Рахунок в банку,- усњ для цього њ живуть,
Заради грошей свою душу продадуть.
КовбоЏ, гангстери, регбњ, бейсболи,
Бог благословив краЏну кока-коли.
А фњльми! Дядько Оскар би перевернувся у могилњ,
Що ж це твориться таке на ВкраЏнњ милњй.
А тут, а тут Њ њстинна свобода,
Тут граЊ роль смњливњсть, а не порода.
Тут Њ њ щирий смњх, а Њ вњдкрите зло,
Хоч бњднњсть багатьох здавила вже, та все одно.
Niger:
Там навњть сонце свњтить по њнакшому,
Ѓ серце в грудях б"Њться не по-нашому.
Це не твоя краЏна точно, њ ти це знай,
Там раЊм називають небо, а в нас њ на землњ Њ рай!
Тодњ в дворњ сидњли, пили, проводжали,
Ѓ ти казав приЏдеш, та ми всњ знали.
Що ця земля затягуЊ, стираЊ пам"ять,
Ѓ неслухняного њ гордого вона задавить.
Я розумњю манить демократњя до себе,
КраЏна кока-коли задовольнить усњ потреби.
Приспњв:
За океаном щастя не знайдеш,
За океаном пафосу немаЊ меж.
За океаном њнша њстинна життя,
Фальшивим патрњотам немаЊ спњвчуття.
Trek:
Ѓ океанська хвиля почуття розвњюЊ у сњль,
Ѓ корабель надњй вњд грузу осњдаЊ на мњль.
Вњд навантаження душевного вода пробоЏни шукаЊ,
Ти емњгрант у цњй краЏнњ,-тебе нњхто не знаЊ.
Ѓ щоб знайти себе на другому краю землњ,
Не забувати Батькњвщини, друзњв треба, як королњ
Не жити, не зњпсувати душу,њснувати по своЏх потребах,
Робити те, що тобњ подобаЊться, а не тому, кому треба.
Бо там њ стрњлка компаса покаже не в ту сторону,
Пташки вњдњб"ються вњд зграЏ њ перетворяться на чорних воронњв.
Якњ загубленњ у свњтњ, збитњ зњ шляху, збентеженњ,
Бо викинули все з голови, њ в Џхнњй пам"ятњ думки вже незбереженњ.
Що стало приводом для рњшення вњдбитися вњд вњри?
Людина ж пам"ятаЊ всњ душевнњ њ життЊвњ змњни.
Ѓ друга, що за горизонтом зник, - неможливо замњнити,
Важливо не забути своЏ коренњ- без них нњкому вњльно не прожити.
Хоч може њ штучне корњння виросте њз часом,
Та серце не прийме його њ знищить все одразу.
Перекоти-поле у степу по вњтру котиться без дњла,
Тому не стань травою на чужому полњ у чужњй краЏнњ.
Я знаю, твоя вњра в нас, њ наша в тебе
Нњколи не помре њ буде вњчно њснувати, аж до неба
Думки твоЏ долинуть њ через простњр океанський перейдуть,
На рњдну землю спустяться, яку обов"язково знайдуть.
Niger
Та краще не думками, њ не словами будь њз нами,
А приЏзджай коли набридне все њ стане доставати.
Обов"язково приЏжай, зустрњнем, десь посидимо,
ЗгадаЊм про минуле, розкажеш про тепло,
Чи холод, що в твоЏй душњ стискаЊться,
коли ти на чужњй землњ,
Я знаю, що твоя душа вернутись намагаЊться!!
Приспњв:
За океаном щастя не знайдеш,
За океаном пафосу немаЊ меж.
За океаном њнша њстинна життя,
Фальшивим патрњотам немаЊ спњвчуття.
Будун:
За кордоном не розумњють цњЊЏ њстини життя,
В них в головњ лише дурня,
Думки про кошти њ наживу Џх уже давно пережили,
А душа просто згнила.
Цњ люди вже як зомбњ не працюють,
Не знають смаку цього життя,
Ось так громадяни цњЊЏ держави попадають в небуття.
Ѓ ще пару слњв про тебе: там працюЊш,копњйки получаЊш,
Ти не знаЊш, за що проживеш наступних пару днњв.
Як завжди надњЊшся на краще, а життя стаЊ все важче-важче.
Доля тобњ не залишаЊ шансу вибирати,
Ти б хотњв знати, в чому вина.
Та як завжди вњдповњдь на це запитання вњдсутня-
Як стане там погано, повертайся на Батькњвщину.
Ми тут чекаЊм њ на сто вњдсоткњв знаЊм-
Що ти про нас нњколи не забудеш, ти наш брат!