|
|
Чуть попозжее... Его там предостаточно, все не найду время набрать.
Текст тоже попозжее. Но будет, обещаю. Если необходимо будет.
Самотня фiгура на тротуарi Йдучи пiд млявими плямами снiгу, Йдучи подалi вiд свого барлiга, Нiби танцюючи з собою у парњ. Вiтер крутить волосся мов дзигу, Лiхтарiв свiтло народжуЊ чари Самотня фiгура йде назустрiч Тьмяному свiтловi вiкон несплячих, Ховаючи погляд непомiтно гарячий В самотньому спокоi, вкрившому цю нiч, I вона знаЊ - як ii хтось побачить, То не повiрить, що бачить таку рiч Вiд напiвтьми i вiд попелу зими, Спалившоi тишу аж до заметiлi, Спiвають зiрки розпашiлi, I вiчнiсть ii народжуЊ мрii, Цiлуючи подих, сiдають на вii Думок листи, як ця зима бiлi Самотня фiгура, згубивши себе, Роги - в дороги, крила - у бога, Знов чимчикуЊ обабiч старого рогу, Знову стоiть у новому небi. Тепер сам-на-сам, тут немаЊ вже злого, Розп"явся, воскрес, i знову мов треба Вiд напiвтьми i вiд попелу зими, Спалившоi тишу аж до заметiлi, Спiвають зiрки розпашiлi, I вiчнiсть ii народжуЊ мрii, Цiлуючи подих, сiдають на вii Думок листи, як ця зима бiлi I без зайвих слiв хочеться знову iти Уперед, з хуртовиною поруч в iмлу, Злива снiв запорошуЊ крокiв слiди, Може, там iдучий назустрiч йому хтось... Самотня фiгура мiркуЊ про те, Що нам не скаже, бо сама i не знаЊ, Рiзнi проблеми для неi пусте, Так що ж за думки, що з ними блукаЊ Самотня фiгура, чи ти випадкова В хаосi мiста, завмершого нинi? Самотня фiгура не зронить нi слова I знову, i знову... I без зайвих слiв хочеться знову iти Уперед, з хуртовиною поруч в iмлу, Злива снiв запорошуЊ крокiв слiди, Може, там iдучий назустрiч йому хтось...
|
Сайт "Художники" Доска об'явлений для музыкантов |