|
А я тебе давно уже забув Чому ж тепер ти знову прилiтаeш В лiтаках пребiлих снiв На засмученi аеродроми моiх очей Чому ти знову Повiдаiш iсторiю про дим Який вертаiться до свого вогнища Начебто знову хоче стати полум'ям Я прокидаюсь опiвночi Щоб засвiтити свiчку забуття Траву iз ночi зву До свiчки тоi кажу Траво травице Будь зеленою Най буде все як e... Зорю померлу Зву iз ночi темноi кажу Нетреба зоре не спалахуй Най буде все як e А той лiтак Вже невмолимо близько А ти усмiхнена вже сходиш трапом Щоб загасити свiчку
аз ма ие итха им амисхак шелха
что-то строчит строчит блин почему ты обязана писать столько
Вышли нам, Боже, карету с блядями!
путник милый в город дальний унеси мои слова чтобы сделался печальный тот кем я ещё жыва
пам аину медабрим леат медабрим бешекет аита мистакель ли баэйнаим кшедибарти итха
Двоe несамовито, двоe задихано Завчили одне одного напам'ять, Як хрестоматiйнi вiршi i, навiть, пiсок та трава тепер безсилi Створити iм iлюзii таeмностi i не можуть врятувати Iiх Двоe несамовитих жаркого полудня Мовчки сидять у кiмнатi Думають про eдиного, Хто мiг би Noм принести порятунок Думають про снiг Який мiг би Noх надовго закидати Чути знадвору шелест пiску Чути знадвору шелест трави Чути знадвору голос продавця морозива Чути знадвору шелест пiску
эйн ли эрец ахерет гам им адмати боэрет
|
Сайт "Художники" Доска об'явлений для музыкантов |