|
|
|
Наш первый альбом
СвЄтанкова зоря СвЄтанкова зоря нагадала тобЄ Про початок нового дня. СвоЏ тяжкЄ думки залишаЊш пЄтьмЄ, А тебе свЄтанкова зоря Кличе в дорогу. НемаЊ нЄкого, немаЊ нЄчого, Що б тримало тебе, що б тримало тебе. Ѓ ти бачиш свЄй шлях, Є ти бачиш свЄй путь; Ти сЄдлаЊш коня. Все, що треба, - вЄзьми, що не треба - забудь; СвЄтанкова зоря прямо вЄд Бога Кличе в дорогу; Не обманюй ЏЏ. Не обманюй ЏЏ! На всЄ питання твоЏ вЄдповЄдь Њ; ТЄльки ти не звертай з дороги. ТЄльки не забувай напувати коня... Ѓ навЄть якщо не буде нЄкого - не зупиняйся. Ваша дорога прямо до Бога. Ти побачиш Його. Ти побачиш Його!
СвЄтанок
СтЄкаЊ бЄль по змученЄй душЄ,
терпЄння.
А паросток до сонця тягне руки.
ВтЄкаЊ сон, що дарував вЄнець
прозрЄння,
Позаду залишивши муки.
УмиЊться росою свЄжий ранок.
Любима вискочить на ганок
життя.
Ѓ страху невеличкий карлик
полЄз...
Оно вЄн - равлик буття.
Наповнить день рухлива суЊта...
Молитва.
Марнота Є священнЄЏ слова -
То битва.
Упаде дощ, наповнивши життям
цвЄтЄння.
Мине усе, марнота й суЊта.
ТерпЄння.
Залишить слЄд в буденностЄ життя
МрЄя.
Злети, любов, до рЄдних тих очей -
ТвЄй я.
Тече вода Тече вода, думки мЄняють одна одну. Тече життя; борюся з течЄЊю. Вона все б"Њ, б"Њ сильно, боляче Є гордо. Ѓ в цЄй борнЄ з душею злився я твоЊю. Любов моя породжуЊ терпЄння. Моя душа умЄло йде по краю. Я не пЄду на дно, Поки борюся з течЄЊю. Хто бореться - поборе, знаю. Всадила вЄра в серце впевненЄсть Є злобу. Я змучився, та став сильнЄший. Тече вода; борюся з течЄЊю. Цей рух - життя, Бурхливе й вЄчне.
Котигорошко СкЄльки ти звела зЄ свЄту, ота баба, що Яга? СкЄльки буде ще носити кЄстяна тебе нога?.. Не пройти нЄкому лЄсом, анЄ ягЄд, нЄ грибЄв; не спЄвають пташенята там, де вЄник твЄй летЄв!.. ПриспЄв: ПобЄсися, побЄсися, побЄсися Єще трошки; народився, народився, народивсь Котигорошко!.. Не ходи води напитись Є купатися не смЄй: водяний не знаЊ мЄри; розгулявся водяний!.. Затягне страшна потвора Є не випустить повЄк, Є русалки залоскочуть - та останнЄй буде смЄх... ПриспЄв: ПобЄсися, побЄсися, побЄсися Єще трошки; вже росте, уже росте, уже росте Котигорошко... Ой, лиха душа змЄЏна!.. Чесним людям не життя: м'яса дай йому Є пива, а в недЄлю ще й вина! РозЄйшовся не на жарти зеленИй хвостатий гад: зажадав йому пригнати молодесеньких дЄвчат. ПриспЄв: ПобЄсися, побЄсися, побЄсися Єще трошки; вже Єде, уже Єде, уже Єде Котигорошко... ПобЄсися, побЄсися, побЄсися Єще трошки; вже несе, уже несе булаву Котигорошко...
Свўтанок змив з душў огидний сон. Свўтанок змив ўз серця очў, - Тў, що дивилися, - ў зливсь дракон, Що не зробив мене вўн сином ночў. Да, починало покриватись тўло Густими латами; Та не його я син. Свўтанок змив... завмерло серце, онўмўло... Але я - не дракон, Бо знаю - не один. Душа моя на герцў. Як витримати все це? Рука на рукоятў, Блищать на грудях лати. Меч вийняти ўз ножен Бажання Њ велике. Але якщо ти воЏн - Души дракона крики! Обрав свою ти долю, Чи вона тебе обрала. Що боляче вбивати, Душа твоя не знала. Ѓ ось вона на герцў, - Як витримати все це? Свўтанок, свўтило, сонце - дочекались, Щоб визначивсь я, - на чиЊму боцў. Я визначився, та не спить дракон, - Вўн зачаЏвся у моЊму оцў. Як витримати все це
Спадок роздўлився мўж братами, Що з"явились першими на свўт; А тебе вўдправив за морями Розшукати долю - ў тобў Розмовляти з зорями ў вўтром Ѓ з такими хлопцями, як ти; Там буваЊ солоно ў гўрко, Та все-таки ближче до мети! Хайлаген - твоЊ ўм"я; Ѓ знаЊ душа твоя: Не треба шукати змўн, - За морем ў Русь ў Рим! Ѓ хоча твоя земля - камўння, Море, весла, всў шторми ў штиль, Вўтрила, сокира, щит ў вмўння, Горе, радўсть, перемога й бўль Замўнили лаври князювання, Та дали простори ў життя. УсмўхаЊться, коли пристане, Корабель ўз криками "земля!" Хайлаген - людина моря, Ѓ знаЊ нелегка доля, Що буде серед безлўчў мов Спўвати твоя любов!
Люблять ў бояться люди Чують свого вовки Родинного затишку не буде Не для цього ти Бути нўде ў бути всюди Прокляття ў дар Все пам"ятать ў все забути Життя на вўвтар Характерник! Звўдки ти черпаЊш силу Хто даЊ знання тобў То лиш вўтер в полў знаЊ Сокўл високо в горў Кўнь твўй мўг би розповўсти Ту глибоку таЊмницю Та знаЊ вўн не кожен зможе ЦўЊЏ випити водицў Тяжкий несеш на собў хрест - Плата за полўт до небес Ѓ розвўваЊться на вўтрў Грива твого коня Ѓ розлетўлась понад полем Твоя таЏна Хто зможе пити твою чашу Того сокўл проведе Той знайде твою криницю Буде всюди ў нўде Характерник! Ѓ вовки на мўсяць виють Вони знають твою тугу Ѓ багато ти вўддав би Брата мать собў ў друга Одинока твоя постать СлухаЊ розмови лугу А у вовка Њ вовчиця В тебе шабля лиш подруга Тяжкий несеш на собў хрест - Плата за полўт до небес
Щўльними лавами, Мўцними брамами До бою готовў воЏ стоять. Променў сонця Горять на кольчугах, Променў сонця на шоломах горять. Приспўв: Ѓ однў зустрўнуть перемогу, А ўншў - поляжуть. Але руки стискають зброю, Ѓ вона - вона своЊ скаже! Довго радилося вўче; Вихўд один - сўча. Страх дивиться у вўчў. Не всў вийдуть ўз сўчў. Життя бореться ў смерть, Палають свўчў. На мертвих ў живих Метал роздўлить. Неправедне життя Слава вўдбўлить. В чистому небў, Ясному небў, Високому небў Душў летять. Значить - так треба, Значить - так треба: Славу здобуто, Завершено рать. Приспўв: Ѓ однў святкують перемогу, А ўнших збирають в дорогу. Ўхня зброя не скаже вже нўчого, Вони вўльнў вўд радостў й тривоги.
Спить козак, Ѓ сон його летить за край. Спить козак, Його душа вдихаЊ спокњй. Спокњй доторкаЊться до всњх зњрок, Що вмњстилися в його душњ широкњй. Та не тњльки зорњ в тњй душњ: Шрами вњд втрат, Туги розлук, Далекњ походи. Не розбуди! Нехай вона забуде на мить, Попереду скњльки смертельних боЏв, Небезпеки њ броди.
Туман яром Туман, туман яром, туман долиною. За туманом, за туманом нўчого не видно. Тўльки видно, тўльки видно дуба зеленого. Пўд тим дубом криниця стояла, В тўй криницў дўвча воду брало. Та й втопило золоте вўдерце, Те вўдерце - твоЊ й моЊ серце. А я теЊ вўдерце дўстану Та й з тобою на рушничок стану.
|
|
|
Сайт "Художники" Доска об'явлений для музыкантов |