Добрий день всЄм Є знову ми всЄ тут,
ЗакЄнчили нарештЄ наш рЄдний Єнститут.
ДвЄ безсоннЄ ночЄ, п"ять хвилин позору,
Хто тут МагЄстри? ПЄднЄмЄть руки вгору!
З нами АндрЄй, Рома Є Петро,
Юра, ВЄталЄк, Олежик Є Павло.
Ще два АндрЄя, два Роми Є двЄ Марти,
А що ви собЄ думали, це вам не жарти.
У нас Њ Оля Є з Петром два Петра,
Шкода тЄльки Михайла у нас два нема.
ВЄталЄк - наш вождь, Остап Є Оксана,
Головне не забути Максима Степана.
Ѓ нарештЄ Терещук Костянтин Петрович,
Гуру кЄбернетик, мрЄя АнЄ Семенович.
НЄкого не забув? А, ну Є я,
Разом ми 601-ек!
ПриспЄв:
Ек, ек, ек, ека
Ек, ек, ек, ека
Ек, ек, ек, ека
Разом ми 601-ек!
Де ти?!
Ваш абонент поза зоною досяжностЄ,
Максиму емоцЄй, мЄнЄмум вЄдважностЄ.
ДумаЊш, як набридло тобЄ все це,
НеобдуманЄ слова жалять моЊ серце.
СкЄльки ще терпЄння залишилося в мене?
Все вЄдчуття моЊ занадто вже солене.
Бавишся з вогнем, випробовуЊш долю,
ЗаковуЊш мене собою ти в неволю.
НедотриманЄ обЄцянки, повторнЄ помилки,
Зникають вЄд одного дотику руки.
ЗвЄт про доставку частинки душЄ,
Дають менЄ надЄю довЄритись тобЄ.
ДовгЄ гудки, нестерпне чекання,
БЄльше думок збуджують бажання.
Десятки пропущених на твоЊму телефонЄ,
Тримають мене у своЊму полонЄ.
ПриспЄв:
Де ти?! Почуй мене!
Де ти?! Не муч мене!
Де ти?! Почуй мене!
Де ти?!...
Як зрозумЄти менЄ всЄ твоЏ вчинки?
ЗЄ мною залишаються лише чужЄ будинки.
Ти не хочеш зрозумЄти, а менЄ не хватить сили,
ВсЄ отЄ слова мене потроху вбили!
ТвЄй спокЄйний тон розмови так мене дратуЊ,
А за вЄкном на дворЄ холодний вЄтер дуЊ.
Ти мовчиш..., тиша у кЄмнатЄ,
Все, досить, монологи на слова багатЄ.
Погляд в стелю, бЄль закриЊ очЄ,
Щось не спиться менЄ серед ночЄ.
Хто це?! Це лише моЏ мрЄЏ,
Куди подЄти моЊ прагнення до дЄЏ?
Дратують питання? ВЄдповЄдь потрЄбна!
Це все не так, зЄ мною ти не згЄдна?
Мовчиш? Тебе нема!
Я бЄльше так не можу, ну все па-па!
ЕмЄгрант
Ти сам один далеко закордоном,
СкучаЊш за своNoми рЄдними та домом.
Не знаЊш що далЄ робити, чекати,
Кожного разу виходячи з хати.
Махати руками, кивати головою,
Не знаючи що зараз буде з тобою.
ПЄрнати за грати в щоденнЄ проблеми,
Шукаючи мЄсця для новоNo теми.
Ѓ знову дилеми, новЄ обличчя,
Чужа тобЄ мова, своя тебе кличе.
Кличе рЄдна твоя УкраNoна,
Найкраща й наймилЄша дружина.
ДЄти за тобою безмежно скучають,
Ѓ всЄ з нетерпЄнням додому чекають.
Чекають, кохають, люблять, бо знають,
Якого чоловЄка Є батька мають!
ПриспЄв:
А ти не здавайся й не падай тЄльки духом,
Назад не оглядайся, вперед Єди, Єди не бЄйся.
Ти все це зможеш, давай лиш постарайся,
Ти не вагайся, це твЄй день Є ти це зможеш.
А ти далеко вЄд рЄдних далеко вЄд дому,
Все заради них не зважаючи на втому.
По-новому сприймаЊш аспекти життя,
Все не потрЄбне викидаЊш, викидаЊш у смЄття.
Але життя це штука зовсЄм не проста,
Навкруги лише мЄста, машини Є мЄста.
Треба вмЄти потрЄбне читати мЄж рядкЄв,
Багато рЄзних запахЄв Є стЄльки ж смакЄв.
НЄч накрила мЄсто, а ти Noдеш додому,
Голос бажаний чути з телефону.
Ти виходиш з полону своЊNo ностальгЄNo,
Ось нарештЄ здЄйснились всЄ твоNo мрЄNo.
Але ти знову опиняЊшся в порожньому автобусЄ,
В чужЄй тобЄ краNoнЄ крапкою на глобусЄ.
Ти Noдеш по дорозЄ до чогось невЄдомого,
До чогось невЄдомого й водночас знайомого.
ПриспЄв.
Хто ми?
Чому душа не спить, захлинаЊться тривогою,
Чому вона болить, не користуючись змогою.
Куди подЄлось те, що робило нас щасливими,
Де все, де всЄ, де час, де ми?!
Поглянь у свою душу, згадай як було нам,
РадЄли сонцю, снЄгу, вЄтру Є дощам.
ВЄрили у те, що мрЄNo всЄ збуваються,
А зараз не виходить, хоч музи так стараються.
РозбЄглися ми всЄ, розЄйшлися хто куди,
Хто шукав повЄтря, кому вогню, води.
Комусь потрЄбна слава, а комусь справжнЊ кохання,
ОднЄ знайшли початок, а хтось розчарування.
Думали, що завжди буде все як Њ,
Але в життЄ постЄйно щось на перекЄр стаЊ.
Рука стискаЊ руку, але якось вже не так,
Ѓ на губах вЄдчуваЊш солонуватий смак.
ПриспЄв:
Хто ми, що Єз нами стало,
Куди подЄлось все, куди усе пропало?
Де ми, де ми всЄ сховались,
Чому душа не спить, чого ми побоялись?
ТакЄ знайомЄ звуки, а таке усе нове,
Не бЄйся, ностальгЄNo вЄдчуття скоро мине.
Поглянь, от за вЄкном, як колись падаЊ дощ,
Як колись вЄн заливаЊ кожен сантиметр площ.
Де ти зараз Њ, де тЄ, що були поряд,
З тобою йшли вперед Є кинули б навряд.
Як усЄ змЄнились, яке до болЄ все знайоме,
Ѓ залишились як колись ми тЄльки лиш в альбомЄ.
ДЄстав старЄ пЄснЄ, прочитав старенькЄ тексти,
Щось серце затиснуло, де все могло пропасти?
Ѓ зараз друга ночЄ, як колись сиджу один,
Душа рветься на волю, та на вхЄд забили клин.
Як хочеться вернутись, зробити все не так,
Не тЄ слова сказати, не той подати знак.
Могло ж по Єншому все бути, якби ж я все це стер,
ТодЄ б не мали те, що маЊмо тепер...
________________________09.02.2009 рЄк___________
КЄно
Тихий вечЄр, ти як завжди дома,
Ця ситуацЄя доволЄ нам знайома.
ЗустрЄчались лише поглядом, вЄн тебе не знав,
Ѓ тут раптом SMS написав.
ТвоЏ очЄ, тЄло його пЄдкорили,
Волосся, голос зразу ж з нЄг збили.
Ви почали спЄлкуватись, бажати на добранЄч,
Появилася потреба зустрЄтись вЄч-на-вЄч.
Перше побачення, все було чудово,
Думали про те, як зустрЄтись знову.
ВЄн став частинкою твого життя,
Ти все частЄше вживала його Ємя.
ТеплЄ слова, надмЄрна увага,
Мов холодна вода Є гостра шпага.
Ти вЄдчула, що сп"янЄла вЄд його тепла,
Коли вЄн не писав, заснути не могла.
Ви попалися разом, разом були виннЄ,
ЗвЄльнитись не змогли, тенета були сильнЄ.
Ти не розумЄла, що робиться з тобою,
Ти думала, що це все було лише грою.
НарештЄ перший поцЄлунок, щастя ллЊться через край,
ТобЄ так добре, ти одна, а вЄн далеко, та нехай.
Побачення один раз в тиждень, тЄльки три години у вас,
Час так швидко пробЄгаЊ, таке у тебе перший раз.
* * *
Ти все бЄльше й бЄльше закохуЊшся в нього,
ВЄн готовий вЄддати себе всього.
Перше непорозумЄння, вперше посварились,
Але через цю дурницю ви не зупинились.
ТвЄй телефон став найкращим другом для тебе,
Години спЄлкування з ним нагадують про себе.
День Є нЄч весь час разом, не можеш ти без нього,
Забула хто вЄн Њ й вЄдкрилась поступово.
Почала довЄряти всЄ своЏ секрети,
Заховала ти вЄд нього дуло пЄстолета.
Гуляли пЄд зЄрками, цЄлувались пЄд будинком,
ЗустрЄчала ти його радЄсним криком.
Милувався вЄн тобою, мов сонцем на свЄтанку,
Писав кожного дня sms: "Доброго ранку!"
Не можеш ти без нього Є вЄн без тебе теж,
Ти Є вЄн. Для вас обох немаЊ в свЄтЄ меж.
Ти зрозумЄла, що це твоЊ: "Я хочу бути з ним!"
БоЏшся, що любов пройде, розвЄЊться мов дим.
Бути разом, бути з ним - це тебе болЄло,
Ти вЄддаш для нього все, вЄддала й своЊ тЄло.
Ця нЄч була чудова, вам було добре двом,
Ти вЄдчула справжнЊ щастя, прекрасне все кругом.
ХотЄла, щоб ця нЄч, не було Џй кЄнця,
Так не хочеш йти, але часу вже нема.
Розум каже йди, але серце не пускаЊ,
Його очЄ, погляд тут тебе тримаЊ.
Ти запЄзнюЊшся вже, так швидко час бЄжить,
А на дворЄ тихо-тихо, мЄсто все ще спить.
* * *
Який похмурий ранок, холодний вЄтер дуЊ,
В душЄ якась тривога, нЄщо вже не рятуЊ.
ЦЄлий день пройшов вЄн не пише Є не дзвонить,
А не спокЄй у тобЄ, нещадно серце ранить.
Ти в нього не одна, не перша й не остання,
А йому тепер все рЄвно на твоЏ страждання.
Ти для нього тЄло, вЄн добився свого,
Його друзЄ вже привикли до цього всього.
Ти повелася на нього, повЄрила в кохання,
Стати щасливою, було твоЊ бажання.
ВЄн подарував тобЄ це, але не надовго,
Йому ти не пробачиш нЄколи цього всього.
Його цЄллю було забрати в тебе все,
Скористатися тобою й викинути те,
Що було для тебе всЄм, за що ти так боролась,
Та тепер ти розумЄЊш, що глибоко помилялась.
ВЄн мав би все забути, все що в вас було,
ТвоЏ очЄ, носик, губи, щось у серцЄ ожило.
ВЄн згадав цЄ днЄ чудовЄ, як добре було вам,
Та тепер вЄн на одинцЄ, тепер лишився сам.
ВЄн дивився на дЄвчат, а бачив лиш тебе,
ВЄн не розумЄв, вЄн не знав, що це таке.
Ти розбудила в ньому те, що спало так давно,
Ѓ тут таке почалось, мов у справжньому кЄно.
ВЄн прийшов до тебе, поглянув тобЄ в очЄ,
Вони горЄли в нього, мов зорЄ серед ночЄ.
"Не треба слЄв," - сказала ти: "не треба, не кажи!"
"Ѓ так все зрозумЄло, краще помовчи!"
Ѓ злилися ви в довгому, палкому поцЄлунку,
Вам було все одно, що в кого на рахунку.
НарештЄ зрозумЄв, що кохаЊ вЄн тебе,
Ви були разом Є це саме головне...
______________________________________26.04.2007 року______
КЄшка
КЄловати звуку огортають твоЊ тЄло,
У полонЄ ритму в екстазЄ полетЄло.
Клубна атмосфера пануЊ у повЄтрЄ,
ВсЄ навколо тебе танцюють в цьому свЄтлЄ.
ТвоЏ вЄдвертЄ рухи викликають хвилювання,
В тобЄ розчиняЊться палке моЊ бажання.
У цЄ хвилини я живу тЄльки тобою,
ТаЊмнича незнайомка, що зробила ти зЄ мною.
Погляд прикутий до твого тЄла,
Це саме те, чого ти так хотЄла.
Я твЄй, забирай мене всього,
Але з серцем не роби моЏм нЄчого.
ПообЄцяй повернути менЄ мене,
Ця нЄч для нас миттю мине.
Хто ти Є звЄдки ти з"явилась,
Не вЄрю тобЄ, хоча б приснилась.
ПриспЄв:
КЄшка, твоЏ грацЄйнЄ рухи,
Збуджують бажання, Єди у моЏ руки.
КЄшка, сьогоднЄ лиш однЄ,
Не потрЄбно хвилюватись, у клубЄ ми самЄ.
КЄшка, я хочу тебе,
МЄй погляд роздягаЊ, ти ж бачиш усе.
КЄшка, нЄкуди не Єди,
Все одно тебе знайду, знайду твоЏ слЄди...
Ми лише однЄ, ми одне цЄле,
Один одного доповнюЊмо, мов чорне Є бЄле.
Ближче до тЄла, випий мене,
Зроби те, що хочеш не жалЄючи себе.
БЄльше свободи, не маЊ обмежень,
ВЄддалися ритму без жодних збентежень.
ТвЄй аромат, сьогоднЄ вЄн мЄй,
Рухайся далЄ, не кажи менЄ стЄй.
ДЄ-джей, замЄксував новий трек,
НЄ, не зупиняйся, Baby, come back!
Як же я без тебе, ти моЊ життя,
Я буду мовчати, нащо нам слова.
БЄльше руху тут, тЄло ближче,
Так, занурюйся нижче й нижче.
Взяла мене за руку, за собою повела,
Ѓ в пам"ятЄ моЏй Єм"я своЊ стерла...
КЄно
Тихий вечЄр, ти як завжди дома,
Ця ситуацЄя доволЄ нам знайома.
ЗустрЄчались лише поглядом, вЄн тебе не знав,
Ѓ тут раптом SMS написав.
ТвоNo очЄ, тЄло його пЄдкорили,
Волосся, голос зразу ж з нЄг збили.
Ви почали спЄлкуватись, бажати на добранЄч,
Появилася потреба зустрЄтись вЄч-на-вЄч.
Перше побачення, все було чудово,
Думали про те, як зустрЄтись знову.
ВЄн став частинкою твого життя,
Ти все частЄше вживала його Ємя.
ТеплЄ слова, надмЄрна увага,
Мов холодна вода Є гостра шпага.
Ти вЄдчула, що сп"янЄла вЄд його тепла,
Коли вЄн не писав, заснути не могла.
Ви попалися разом, разом були виннЄ,
ЗвЄльнитись не змогли, тенета були сильнЄ.
Ти не розумЄла, що робиться з тобою,
Ти думала, що це все було лише грою.
НарештЄ перший поцЄлунок, щастя ллЊться через край,
ТобЄ так добре, ти одна, а вЄн далеко, та нехай.
Побачення один раз в тиждень, тЄльки три години у вас,
Час так швидко пробЄгаЊ, таке у тебе перший раз.
* * *
Ти все бЄльше й бЄльше закохуЊшся в нього,
ВЄн готовий вЄддати себе всього.
Перше непорозумЄння, вперше посварились,
Але через цю дурницю ви не зупинились.
ТвЄй телефон став найкращим другом для тебе,
Години спЄлкування з ним нагадують про себе.
День Є нЄч весь час разом, не можеш ти без нього,
Забула хто вЄн Њ й вЄдкрилась поступово.
Почала довЄряти всЄ своNo секрети,
Заховала ти вЄд нього дуло пЄстолета.
Гуляли пЄд зЄрками, цЄлувались пЄд будинком,
ЗустрЄчала ти його радЄсним криком.
Милувався вЄн тобою, мов сонцем на свЄтанку,
Писав кожного дня sms: "Доброго ранку!"
Не можеш ти без нього Є вЄн без тебе теж,
Ти Є вЄн. Для вас обох немаЊ в свЄтЄ меж.
Ти зрозумЄла, що це твоЊ: "Я хочу бути з ним!"
БоNoшся, що любов пройде, розвЄЊться мов дим.
Бути разом, бути з ним - це тебе болЄло,
Ти вЄддаш для нього все, вЄддала й своЊ тЄло.
Ця нЄч була чудова, вам було добре двом,
Ти вЄдчула справжнЊ щастя, прекрасне все кругом.
ХотЄла, щоб ця нЄч, не було Noй кЄнця,
Так не хочеш йти, але часу вже нема.
Розум каже йди, але серце не пускаЊ,
Його очЄ, погляд тут тебе тримаЊ.
Ти запЄзнюЊшся вже, так швидко час бЄжить,
А на дворЄ тихо-тихо, мЄсто все ще спить.
* * *
Який похмурий ранок, холодний вЄтер дуЊ,
В душЄ якась тривога, нЄщо вже не рятуЊ.
ЦЄлий день пройшов вЄн не пише Є не дзвонить,
А не спокЄй у тобЄ, нещадно серце ранить.
Ти в нього не одна, не перша й не остання,
А йому тепер все рЄвно на твоNo страждання.
Ти для нього тЄло, вЄн добився свого,
Його друзЄ вже привикли до цього всього.
Ти повелася на нього, повЄрила в кохання,
Стати щасливою, було твоЊ бажання.
ВЄн подарував тобЄ це, але не надовго,
Йому ти не пробачиш нЄколи цього всього.
Його цЄллю було забрати в тебе все,
Скористатися тобою й викинути те,
Що було для тебе всЄм, за що ти так боролась,
Та тепер ти розумЄЊш, що глибоко помилялась.
ВЄн мав би все забути, все що в вас було,
ТвоNo очЄ, носик, губи, щось у серцЄ ожило.
ВЄн згадав цЄ днЄ чудовЄ, як добре було вам,
Та тепер вЄн на одинцЄ, тепер лишився сам.
ВЄн дивився на дЄвчат, а бачив лиш тебе,
ВЄн не розумЄв, вЄн не знав, що це таке.
Ти розбудила в ньому те, що спало так давно,
Ѓ тут таке почалось, мов у справжньому кЄно.
ВЄн прийшов до тебе, поглянув тобЄ в очЄ,
Вони горЄли в нього, мов зорЄ серед ночЄ.
"Не треба слЄв," - сказала ти: "не треба, не кажи!"
"Ѓ так все зрозумЄло, краще помовчи!"
Ѓ злилися ви в довгому, палкому поцЄлунку,
Вам було все одно, що в кого на рахунку.
НарештЄ зрозумЄв, що кохаЊ вЄн тебе,
Ви були разом Є це саме головне...
Intro:
Є перетворився вiн на дощ.
ЛЕГЕНДА
Синiми каплями з неба падає дощ,
Вже не видно вулиць, вже не видно площ.
Понурi Є похмурi лиця-портрети,
Винакають на дорозi новi силуети.
Вода стiкає, ванна пуста
А в фужерi налитий чорний мускат.
Тихо в кiмнатi, кiшка голодна
А ти йдеш по вулицi, i тобi всеодно.
Тебе не помiчають уваги не звертають
I тiльки тихенько дощ проклинають.
А вiн паде, iде, паде, паде не зупиняється
ТОму що дощ цей як i ти пожити сподiвається.
Колись ти був людиною, спокiйно собi жив
Та необачно, фанатично дiвчину любив.
Любив, кохав, не помiчав реальностi i свiту,
I так пройшов не один дощ i не одне лiто.
Та якось щось не так пiшло, стандарти помiнялися
I дiвчина у iншого раптово закохалася
I ти не спав, дзвонив, писав, не думав зупинятися
Та вiдповiдь ii примусила мiнятися.
Осiнь настала, листя пожовтiло
Пошелестiло похиталось i вниз полетiло
А ви вели у парку останню розмову,
Про змiни, про кохання i про перестанови.
Зрозумiй мене правильно - казала вона
Ти серцем не керуєш - а то була весна,
Ти класний, нє ну правда, давай не розлучатись
Але як пара далi не можем зустрiчатись.
I ти послухав, зрозумiв - не можеш далi жити,
Але розлуку було вже не зупинити
В останнє запитався Є вiдповiдь кивнув,
А пiсля того мовчки таблетки ковтнув.
Все було так класно i так чудово,
Все було незвичне та рiзнокольорове
А коли душа у тiло повернулася
Жити не хотiлося, добре все забулося.
I ти пiшов у нiкуди, самотнiй i похмурий
Ти думав все забути та серце не обдуриш
I так блукав, ходив не знав що вже ти помiнявся
Та раптом небо потемнiло i теплий дощ почався.
Ви лишались вдвох i тут ти зрозумiв,
Дощ, вiн не чужий, його ти захотiв.
I сталось дуже дивне, бажання твоє збулось
I ти побачив як тiло вiд тебе вiдвернулось.
Ви стали одним цiлим теплим дощем
Що каплями блистить пiд сонця променем
А далi усе було неначе у легендi
I можна вважати це справдi хепi-ендом.
Падаєш з небес, за хмарами мандруєш,
Нiкого вже не знаєш, нiчого не чуєш.
Лишився один друг, вiн вiтром називається,
I там куди приходить, завжди дощ зявляється.
А справдi, як подумати, все непогано склалось,
Багато квiток у тебе закохалось.
Тепер ти вiдчуваєш, що ти не байдужий,
I всiм ти дорогий i потрiбний, друже.
Одного разу як завжди над мiстом накрапав
I в старенькiй бабцi ти дiвчину впiзнав
За руку з нею йшла маленька дитина
Вверх пiдняла голову на якусь хвилину.
Усмiхнулась мило, личком краплю спiймала
I до неба ручкою раптом помахала.
I стало всiм тепло, сонце засвiтило,
А на якийсь час сльози з неба полили.
Не тЄкай!
ОсЄнь подула подихом своNoм,
Ѓ холодний дощ став таким для нас чужий.
СкЄльки всього було в нас, а скЄльки ще буде,
Кохання у моЊ серцЄ бЄльше нЄж живе.
Краплю дощову спЄймали на своNoх губах,
НЄч без тебе - мало не поNoхав дах.
Мить мовчання погляд вверх, скЄльки ж в нас думок,
Змок... хто ж зробить перший крок!?
Десятки кЄлометрЄв стЄною мЄж нами,
День Є нЄч Єдуть рЄзними шляхами.
ЗахЄд сонця на твоЊму волоссЄ,
Що зЄ мною сталось, не знаю Є досЄ.
МоЊ життя в твоNoх руках, що хочеш те й роби,
Вкрала моЊ серце, а тепер хочеш пЄти!?
Знову пропадаЊш, а з тобою я,
Нема... ти знаЊш все сама...
ПриспЄв:
Киця зачекай! Куди ти знову йдеш, сонце постривай!
Киця не тЄкай! Па-па, на добранЄч, не забувай!
Ти менЄ потрЄбна, а тебе немаЊ,
ВЄд знайомих акордЄв моЊ серце завмираЊ.
Ти так далеко вЄд мене Є в одночас так близько,
МенЄ тебе не зловити, занадто я низько.
Я хочу пЄрнути в океан твоNoх очей,
Ти собою забираЊш стЄльки речей.
ВЄдчути аромат, присмак твоNoх губ,
Знову не звЄльнись Єз твоNoх солодких пут.
ВЄддати свою душу у твоNo долонЄ,
Затримати дотик у себе на сконЄ.
МЄй подих в полонЄ я чую тебе,
ТвЄй погляд пронизливо вивчаЊ мене.
Я засинаю Є прокидаюсь з думкою про тебе,
Коли зЄ мною поруч ти - нЄчого вже не треба.
Де ти? Ѓ що в твоNoх думках?
Знову тебе бачу я у своNoх снах.
Ой чий то кiнь стоЏть...
Ой, чий то кiнь стоЏть,
Що сива гривонька?
Сподобалась менi, сподобалась менi,
Тая дiвчинонька.
Наше мiсто живе буденним життям:
Люди, машини, тротуари з смiттям.
А я собi, як завжди, вийшов погуляти,
На людей подивитись, себе показати.
Ну, що тут казати - люди, як люди:
Веселi, сумнi, нестерпнi зануди.
Дiвчата? Дiвчата. Дiвчат тут багато,
Для наших хлопцiв, це справжнЊ свято!
Подивився й збирався додому iти,
Як бачу, з"явилась передi мною ти!
I тут мене немовби вдарило струмом -
Якi очi..., ноги... i я собi подумав.
Не так та дiвчина,
Як бiле личенько.
Подай же дiвчино, подай же гарная,
На коня рученьку.
Набрався смiливостi, прямую до неЏ,
А волосся у неЏ неначе у феЏ.
Фiгура, мов художник ЏЏ намалював,
I ошелешений красою перед нею став.
"Прошу панi, назвiть своЊ iм"я,
Бо вашi очi змiнили моЊ життя.
Ви не проти, якщо я компанiю складу,
Якщо проти, то я негайно пiду!
Вона вдарила мене своЏм поглядом байдужим,
На пострiл з пiстолета дуже був вiн схожий.
"Я не проти." - безтурботно вiдповiла вона.
А я вже боявся не почути цi слова.
Дiвчина пiдiйшла,
Рученьку подала.
Ой краще б я була, ой краще б я була
Кохання не знала!
Кохання, кохання,
З вечора до рання.
Як сонечко зiйде, як сонечко зiйде,
Кохання вiдiйде.
_____________________________25.01.06 рiк.______
Слово
Ну чому завжди все так погано?
ВсЄ повнЄ зради та обману,
ВсЄ хочуть чимось видЄлятись,
Комусь щось хочуть доказати.
У вЄчЄ кажуть нам одне,
А за спиною плюють в лице.
Ѓ ти не знаЊш що робити -
ЗалишаЊться лиш вити,
Бо твою душу розриваЊ,
Цей бЄль самотностЄ з"NoдаЊ.
Й тобЄ знову ,як нЄколи,
ПотрЄбне тихе ,втЄшне слово,
Слово нЄжне ,котре даруЊ тобЄ та,
КотрЄй ти не байдужий ,не байдужа тобЄ й вона.
Але немаЊ цього слова,
Ти не знаходиш цього слова,
Ѓ розумЄЊш ,що ти знову,
Сам ,наодинцЄ з своNoм горем.
Що ти нЄкому не потрЄбен,
Ти як бур"ян у полЄ квЄтЄв.
Ѓ лиш коли тебе не стане,
ВсЄ заговорять ,всЄ згадають,
Що був на свЄтЄ цЄм нещасний,
Що мав усе ,але не бачив,
Не чув це втЄшне ,щире слово,
Що часом так потрЄбне знову.
ТвоЊ тњло
Я не буду бњльше чекати,
ТвоЏх очей, твого тњла, вмњла вмњло
обкрутити, обдурити, зв"язати, сказати
непотрњбно брехати - признати смњло.
Для моЏх очей вже не видно дверей
У твоЊ серце не видно дверей...
Але ж як тут можна розњбратись,
Два серця нњяк не можуть зв"язатись.
Не треба ховатись, ховатись не треба,
Дощ барабанить њз сњрого неба.
Потреба у тњлњ, потреба у мовњ,
У кожному словњ так мало законњв.
Замало балконњв для бњдних людей.
Для моЏх очей, так мало людей...
Ѓ знову твоЊ тњло мене манить до себе,
Але ж що з тебе вњзьмеш, що вњзьмеш з мене...
Приспњв:
Я хворий тобою, я не знаю що зњ мною,
А твоЊ тњло мене манить за собою...
МоЏ очњ хочуть твого тњла,
Ти цього хотњла!? Не того зустрњла!!!
Можливо ти сама не знаЊш чого тобњ треба,
А дощ все барабанить њз сњрого неба.
Знову цњ стњни, можливо вже досить,
МоЊ серце сонця просить.
Досить, я благаю досить,
Невже чуже горе тобњ радњсть приносить.
Море... Збиваюсь з тоЏ теми,
Море пива, багатњ гареми,
Дилеми засинають вњд запаху крему,
Душњ бажають запаху Криму.
Та замњсть Криму Львњв њ спњв старого радњо
ПриваблюЊ думки - остання стадњя.
Ѓ я пишу SMS тобњ,
Який же я дурний, що пишу тобњ!
ВЄйна
ПострЄли, крики, гуркЄт моторЄв, конвульсЄЏ танкЄв на мЄнному полЄ.
Рани у грудях, кров на багнетах, матЄнку Землю шматують ракети.
БоЏ на фронтЄ, рев автомата, ночЄ безсоннЄ, заплакана мати.
БЄлю здригаЊться наша планета, вЄйна - це прокляття, хвороби прикмета.
Прем"Њр мЄнЄстри мЄркують в палатах скЄльки солдатЄв на бЄй посилати,
ДвЄстЄ чи триста тисяч згубити, рЄзниця лиш тисяча, чого ж Џх жалЄти.
ПотЄм шкодують Є пишуть в газети факти жахливЄ про вбивство, скелети,
Насиплють над ними братську могилу Є новЄ у бЄй посилатимуть сили.
А рокЄв за десять мир наступаЊ, нЄхто про вЄйну не чуЊ, не знаЊ,
Приспали таблеткою наше сумлЄння, вода не тече пЄд лежаче камЄння.
На мЄнних полях вже квЄти зацвЄтають, чого ж нам боятися, нам рай обЄцяють,
Себе ми запевнили, живемо спокЄйно, дарма що в минулого жахливе промЄння.
Та психи не сплять, зброя завжди готова, вони прислухаються до кожного слова,
Лиш Єскра потрЄбна, Є вийде багаття Є враз спалахне проспиртоване шмаття.
ВЄйни Є мир - завжди перше питання, Є шлях до виходу - наше завдання.
НЄколи не треба мовчки стояти, на питання болючЄ ми мусимо зважати.
ВЄльний
Я вЄльний вЄд думок, я вЄльний вЄд всього,
Того несправедливого, недоброго, злого.
Того, що робить моЊ життя нестерпним,
Через що навкруги здаЊться усе мертвим.
Я сиджу на самотЄ в обЄймах темноЏ безоднЄ,
Я впевнений що завтра буде все, як сьогоднЄ.
ТЄ самЄ обличчя, та сама розмова,
Глибокий фЄлософський змЄст кожного слова.
КорозЄя мови нецензурними словами,
Робить нас з вами тупими баранами,
Мов свЄтло на шосе зустрЄчних машин,
ОслЄплюЊ душу для досягнення вершин.
ПорожнЄ погляди з вЄтрин, що дивляться на тебе,
Так не важко цЄ обличчя переплутати для себе.
А все чому? А все тому, що не можливо зрозумЄти,
Не можливо в цьому свЄтЄ серце не своЊ зЄгрЄти.
Куди не пЄдеш - там брехня, куди не глянеш - там зрада,
Ѓ для вас у нас знайдеться лише одна порада -
Не будь такий, як всЄ, не зважай на те, що кажуть,
Правда Є доброта всЄм Єще покажуть...
* * *
Як то кажуть не здавайся, не показуй що ти слабший,
Бо хтось ненароком подумаЊ, що кращий.
Краще жити бЄжучи, анЄж вмерти гниючи,
Ѓ той хто це сказав буде правий завжди.
Так, я з цим згЄдний, але зараз не про те,
Поговоримо про те, що для нас всЄх головне.
Так, про кохання, про безглузде побажання,
На яке ми витрачаЊмо всЄ своЏ старання.
Воно з"являЊться зненацька, мов гучний звук грому,
ТобЄ нема куди дЄватись, немаЊ поблизу дому.
ТобЄ так добре в цих обЄймах, мов пЄд лЄтнЄм дощем,
Воно ховаЊ тебе вЄд дЄйсностЄ пЄд своЏм плащем.
Але ж зникаЊ кохання так само, як появилось,
Ѓ тодЄ ти розумЄЊш, що тобЄ це тЄльки снилось.
Змилось все те, що написав ти на асфальтЄ,
Ѓ тепер ти сидиш Є вишкрябуЊш на партЄ
Слова, якЄ не встиг сказати тЄй кого кохав,
Ти ж не знав, що так швидко закЄнчиться серЄал.
Але це ще не кЄнець, це тЄльки лиш початок,
В тебе все ще у майбутньому, не забирай свЄй завдаток.
* * *
Таких як ти тисячЄ Є кожен хоче зрозумЄти,
Для чого вЄн живе Є куди себе подЄти.
Ми мов квЄти у полЄ, а навколо бур"яни
СобЄ спокЄйно ростуть, не вЄдчуваючи вини.
Але я вЄльний вЄд проблем, що захопили цей свЄт,
ЗалишаЊться чекати, щоб розтанув весь лЄд.
Що Њ причиною всЄх бЄд, що залишив слЄд на серцЄ,
Ѓ перелЄк всЄх проблем надЄслав тобЄ в конвертЄ.
Коли ж нарештЄ зрозумЄЊте, що ви тут не самЄ,
Коли ж нарештЄ ви запалите свЄтло у пЄтьмЄ.
Коли ви станете вЄльними, вЄльними вЄд себе,
Ѓ вЄльними птахами полинете до неба.
Але ж не треба бути генЄЊм, щоб зрозумЄти те,
Що свобода починаЊться Єз звЄльненням себе.
Альтернативне рЄшення допоможе тобЄ в цьому,
Ти станеш вЄльним, ти заживеш по новому...
ВЄрус
МЄнЄстерсво охорони здоров"я попереджаЊ:
КурЄння шкЄдле для вашого здоров"я.
Ѓ знову я бачу, як молодь спокушаЊ
Дим вЄд цигарок забруднюЊ кров.
Я не модний, я вЄдсталий вЄд життя,
Я зовсЄм не чую ритм його биття.
На вулицях розмови лиш тЄльки про траву,
Вже навЄть на шапках малюють коноплю.
Фу! Як менЄ це все набридло,
Остогидло бути свЄдком самогубства людей,
ДЄтей, що мимоволЄ падають униз,
Щоб задовЄльнити свЄй каприз.
ПриспЄв:
НаркоманЄя - вЄрус суспЄльства.
НаркоманЄя - крок до самовбивства.
НаркоманЄя - це не наше життя.
НаркоманЄя...
Приз отримаЊ хто курить Є "бухаЊ",
Той хто найбЄльше болячок назбираЊ.
НемаЊ бЄльше совЄстЄ, немаЊ бЄльше страху,
Жаху, даху, дороги назад...
Ми не думаЊм що потЄм, ми дивимось що зараз,
А зараз забуваЊмо те, що було з нами,
ЗаколюЊм всю бЄль голкою шприца,
Не бачимо лиця в дзеркалЄ життя.
Не життя, а Єснування називаЊться цей стан.
Ти усвЄдомив, але пЄзно - ти вже наркоман.
Дурман твЄй кумир, а ти його слуга,
А всьому вина - твоя дурна голова.
Ти виносиш з дому тяжко заробленЄ грошЄ,
А як же Єнакше, вони ж такЄ хорошЄ.
Ще трохи Є дойдеш до вбивства Є кражЄ,
Ѓ на обЄд будеш Џсти тюремнЄ кашЄ.
ВЄд тебе вЄдвернуться тЄ коло ти любиш,
Все, що ти маЊш, все ти загубиш.
Це не варте того, ти сам розумЄЊш,
ПотЄм буде пЄзно, нЄчого не вдЄЊш.
Не все вже так погано, все ще можна змЄнити,
ПотрЄбно просто цього дуже захотЄти.
Не пЄддавайся цЄй спокусЄ не губи своЊ життя,
Ѓ вЄдчуЊш дуже чЄтко ритм його биття.
Вогонь, вода
Ми такЄ з тобою рЄзнЄ - сонце, мЄсяць, день Є нЄч,
Та дуже легко було нам з тобою вЄч-на-вЄч,
Ти одягаЊш модний одяг, Џздиш на таксЄ,
А в мене повно всяких штук - я не такий, як всЄ.
Коли з тобою сам на сам, ти добра Є проста,
Зранку п"Њш лиш тЄльки каву, а не люблю вина.
В мене дома стЄльки всього Є старий сервант,
А ти купила вчора собЄ дорогий дезодорант.
ПриспЄв:
Ми з тобою, як вогонь, вода,
Ѓ втекти нема, нема куда.
В твоЏх очах вже все не так,
Я погляд твЄй стисну в кулак.
Ми з тобою, як вогонь, вода,
Ѓ втекти нема, нема куда.
Змив цей дощ моЏ слЄди,
Ѓди, благаю, вЄдпусти...
Ти вертаЊш все, не хочеш зовсЄм далЄ йти,
ВЄдбиваЊш хвилЄ вЄд холодноЏ стЄни.
Ти не любиш дощ, а я не ходжу в ресторан,
Ти хочеш Фактор 2, а я затятий меломан.
Ти для подруг все, у них проблем Њ до фЄга,
А в мене трЄснула вчора гЄтарна струна.
НавЄщо це все, навЄщо знову ця брехня,
Я не питаю всЄх, чия це була все ж вина?!
ПриспЄв.
________________________________________________________________07.07.2006 року._________
Все класно!
Нещадно сонце жарить в спину,
Ѓ ти рахуЊш кожну хвилину.
В твоЏй кишенЄ нема нЄ гроша,
А до взуття прилипаЊ смола.
Ти не квапливо Єдеш додому,
Спрага лиш тЄльки пЄдсилюЊ втому.
Зараз би випив холодного пива,
Або почалася страшенна злива.
Грошей на рахунку також нема,
А вдома тебе напрягаЊ сЄм"я.
Залишилось здати останнЄй талон,
ТодЄ будеш вЄльний Є радий як слон.
Зараз прийдеш додому, куму подзвониш,
Вип"Њте пива, трЄшки погониш.
Ѓ незважаючи на це все,
Ви зрозумЄЊте тЄльки одне.
ПриспЄв:
Все класно, все супер,
По Єншому ж не може в нас бути.
Життя чудове, все нЄщак,
Ѓ вас закликаю жити саме так.
ПЄсля того сядете в машину,
Кум 120 кЄлометрЄв за годину.
ПокатаЊтесь по Львову, всЄ дЄвчата вашЄ,
Ви без сумнЄву з кумом самЄ кращЄ.
ДЄвчата злЄва, дЄвчата справа,
Оце з кумом весела вам забава.
Повна машина у вас дЄвчат,
Забитий ними увесь зад.
џздили, катались, час не помЄчали,
Сонечко зайшло, аж тодЄ то ви згадали.
Пора йти додому, з кумом попрощався,
Ѓ пЄзно нЄчкою до себе ти вертався.
Прийшов додому, мама накричала,
Де ти був, знову запитала.
Ѓ не зважаючи на це все,
Ви зрозумЄли тЄльки одне.
ПриспЄв: