Одна ЄсторЄя Слухай-но мене, розкажу тобЄ ЄсторЄю, Яка не даЊ спокою розуму моЊму. Ѓ не тЄльки розуму, а й всьому менЄ, ТакЄ речЄ трапляються лиш в страшному снЄ. Ѓдучи одного вечора по темному провулку, Я ненароком зачепив якогось придурка. Та якби ж то лиш придурка, але й всю його компанЄю, П"яних та обкурених дебЄлЄв-наркоманЄв. МенЄ услЄд полетЄла нецензурна фраза, Та таким голосом, що викликаЊ лиш вЄдразу. Не звернувши уваги, я рухався далЄ, Та один дебЄл догнав мене, Є дав менЄ по харЄ. Не очЄкуючи цього, мене аж вЄдкинуло, На стЄну будинку, яка була синьою. Отямившись згодом, запхав руку у кишеню, ДЄстав з неЏ дубець, Є почав бити по "мЄшенЄ". Одразу пЄдбЄгли решта дебЄлЄв, Ѓ тут моя печЄнка й нирки не залишились в "обЄдЄ". МенЄ здавалось, що живого мЄсця на менЄ вже немаЊ, Та дубець в руцЄ зжимаю, та як можу вЄдбиваюсь. Через деяку мить посЄрЄло в очах, Я тодЄ, напевно, був у ролЄ м"яча. З цього моменту я нЄчо не пам"ятаю, Лиш пригадую як потЄм мене люди обступають. Чую звуки сирени - це була "швидка", Бачу двох "ментЄв", якЄ стоять як "без дупля". Мене кладуть на ношЄ, Є грузять в машину, ВЄд когось чую фразу: "Хто ж тебе так, дитино?
|
|
|
Сайт "Художники" Доска об'явлений для музыкантов |